Шукати в цьому блозі

четвер, 10 квітня 2014 р.

                                           

Справа Гонгадзе та судовий розгляд

Гео́ргій (Гія) Русла́нович Гонгадзе (21 травня 1969Тбілісі —  17 вересня 2000) — український опозиційний журналіст, відомий своїми критичними антивладними виступами.
Засновник та перший головний редактор інтернет-газети «Українська правда».Вбивство Гонгадзе викликало широкий резонанс в Україні та за її межами, особливо після «касетного скандалу», та вважається однією з найгучніших кримінальних справ сучасної України. За найпоширенішою версією, до захоплення та вбивства журналіста причетні високопосадовці, наближені безпосередньо до Леоніда Кучми, який нібито особисто віддавав накази щодо викрадення Гонгадзе.21 липня 2009 року Пукача було затримано і доправлено до Києва.
7 вересня 2010 року керівник слідчої групи Генпрокуратури в справі Гонгадзе Олександр Харченко виніс остаточну постанову про притягнення Пукача до кримінальної відповідальності. У постанові слідчого наведено подробиці, де і коли Кравченко розпорядився убити засновника «Української правди». «Приблизно 13-14 вересня 2000 року у своєму службовому кабінеті в місті Києві по вулиці Богомольця, 10 міністр внутрішніх справ Кравченко Ю. Ф. усно віддав начальнику Головного управління кримінального пошуку МВС України Пукачу О. П. явно злочинний наказ — вбити журналіста Гонгадзе Г. Р. для припинення у такий спосіб журналістської діяльності». За свідченнями Пукача про вбивство Гії знали також Леонід Кучма та Володимир Литвин.У грудні 2010 року завершене розслідування кримінальної справи зі звинувачення О. Пукача в убивстві Гонгадзе. При цьому з О. Пукача були зняті звинувачення у вчиненні цього вбивства на замовлення. Згідно з пред'явленими звинуваченнями, О. Пукач вчинив вбивство журналіста через особисті мотиви.21 березня 2011 року Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу проти Президента України (1994–2005 рр.) Леоніда Кучми у рамках справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе.20 серпня 2011 року під час судового засідання Олексій Пукач зізнався, що власноруч убив Георгія Гонгадзе, однак не визнає своєї провини в знищенні документів зовнішнього спостереження за Гонгадзе в 2003 році. За його словами, це робили підлеглі під час його відпустки. Під час цього ж судового засідання Пукач назвав замовників вбивства. За його словами, ними були Леонід Кучма, Володимир Литвин та Юрій Кравченко.29  січня 2013 року колишній начальник головного управління кримінального розшуку МВС Олексій Пукач за вбивство Георгія Гонгадзе засуджений до довічного ув'язнення з конфіскацією майна і забороною займати державні посади.

Georgi gongadse.jpg

Львівські журналісти: Наша професія стає небезпечною                                     


Львівські журналісти засуджують переслідування і репресії проти своїх колег і всіх учасників акцій протесту.

Про це йдеться у заяві львівських журналістів щодо побиття Тетяни Чорновол.
«Ми, львівські журналісти одностайні у своїй оцінці побиття нашої колеги, громадської активістки, учасниці Євромайдану Тетяни Чорновол. Жорстока розправа (а не хуліганські дії, як це намагається подати влада) вчинена за активну позицію журналіста, і це неприпустимо в країні, де сповідують демократичні цінності», - наголошується у заяві.
Журналісти нагадують, що за час масових протестів у листопаді-грудні 2013 року в Києві постраждали понад 50 журналістів.
«Окрім перевищення повноважень, дії співробітників МВС, що підняли руку на співробітників ЗМІ, підпадають під статтю 171 Кримінального кодексу України – перешкоджання професійній діяльності журналістів. Проте ніхто з тих, хто бив журналістів, не покараний», - зазначають журналісти у заяві.
У заяві наголошується, що сьогодні професійна журналістика стає небезпечною в Україні, а правоохоронні органи цілковито втратили довіру людей.
«Ми вимагаємо від правоохоронних органів і прокуратури оперативного і об’єктивного розслідування справи щодо побиття Тетяни Чорновол, оприлюднення імен можливих замовників і виконавців цього злочину, притягнення їх до відповідальності. Від суддів, які діють від імені України - справедливого вироку», - заявляють журналісти.
«Ми вимагаємо, щоб міліція захищала, а не била журналістів. Ми, львівські журналісти – громадяни України, засуджуємо переслідування й репресії проти наших колег і всіх учасників акцій протесту. Ми кажемо «ні» будь-якому терору в Україні!», - наголошується у заяві львівських журналістів.
Як інформував ZAXID.NET, 25 грудня близько півсотні львівських журналістів протестували на Євромайдані у Львові проти побиття своїх колег. Акція проходила під гаслом «Наступним можу бути я»26-12-13
Львівські журналісти: Наша професія стає небезпечною

Лише за три дні на сході України напади на 3 канали і 2 журналістів


За інфорацією низки видань і правозахисних груп, за останні кілька днів у східних регіонах України невідомі нападали на щонайменше три медійні канали і двох журналістів.

Всі учасники подій на сході України мають поважати право журналістів на збір і поширення інформації. Розслідуючи ці випадки нападу і передавши винних у руки правосуддя, українська влада може продемонструвати свою прихильність демократії,
— каже аналітик з Комітету захисту журналістів Музаффар Сулейманов.
Відомо, що 7 квітня в Харкові група озброєних людей в масках напала на відділ новин незалежного телеканалу АТН: журналістам сказали, що вони звільнені, після чого пошкодили студійне обладнання, меблі. Правоохоронці проігнорували цей інцидент.
Того ж дня озброєні автоматами Калашникова люди в масках спробували увірватися до студії донецького телеканалу ОД ТРК: нападники кілька разів вистрілили в повітря і вийшли з приміщення.
Також 7 квітня люди в масках спробували взяти штурмом телеканал "Ірта" в Луганську: розпочали бійку з охороною.
6 квітня невідомі напали на ще двох журналістів, які висвітлювали акції протесту в Луганську та Харкові. У цьому ж місті невідомий вдарив по голові оператора місцевого телеканалу ЛОТ Олексія Мовсесяна.
Джерело:  Голос Америки
Найпоширеніше визначення новини приписується Джону Богарт і Чарльзу Дана: «Коли собака кусає людину, це не новина, тому що таке трапляється часто. Але коли людина кусає собаку, – це новина ».
Джеральд Джонсон, репортер Балтиморській газети The Sun, писав: «Новина – це те, що цікавить хорошого газетяра».
Новина – це щось, що хтось десь дуже хоче приховати. Все інше – реклама. Приписується Вільяму Хьорсту і лорду Норткліффа.
Новина – це те, що не було відомий нашому агентству. Головний редактор єреванського агентства новин Армінфо Олександр Аванесов.

пʼятниця, 14 березня 2014 р.

                                                      Що ж таке журналістика?

Журналі́стика — це соціальний інститут, створений з метою забезпечення всебічного й об'єктивного інформування всіх суб'єктів суспільного життя про соціальну дійсність, що необхідне для оптимального функціонування всіх інших соціальних інститутів і суспільства в цілому як саморегульованої системи.Журналістика інституційно є частиною полісистеми засобів масової інформації, тобто входить у багатофункціональні інститути суспільства, такі, як: преса, телебачення, радіо, інтернет та ін.Журналістика як наука — система художніх, культурологічних, історичних, соціологічних та ін дисциплін, що охоплює повний цикл створення і управління практичною журналістикою в суспільстві, її впливу на зміни суспільних процесів.
Слово журналістика введено в російську мову Миколою Польовим. Людину, що професійно займається журналістикою, прийнято називати журналістом.

200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка у 2014 році


Тарас Григорович Шевченко
(1814 — 1861)
В історії кожного народу, серед її великих творців, є люди, імена яких оповиті невмерущою  любов’ю та славою. Таким самородком в українців є Тарас Григорович Шевченко, чия безмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського духу. Тарас Шевченко для України – не просто народний поет, якого доля обдарувала багатьма талантами. Національний пророк, апостол правди, заступник правди, заступник знедолених, провидець – так називають його українці. Святе ім’я Тараса не вмре повік, йому, як сонцю, вічно пламеніти. Не забули українці свого Великого Кобзаря. Його сім’я входить у наше життя з дитинства, з маминих пісень, з наших перших книжок, а з роками Шевченкове слово стає все ближчим, все дорожчим. «Кобзар» уже давно став настільною книгою, оберегом кожної оселі.   
        Своєю творчістю Т. Шевченко засвідчив воскресіння нашої нації. Українці відчули, що мають духовну силу, з якою можна і варто йти в майбутнє. 
 Тож знай, нащадку, що прийшов на зміну, - 
Тобі ясніш світитеме зоря,  
Коли і ти полюбиш Україну, 
Пройнявшись віщим словом Кобзаря.